Якщо їхати з Києва до Рівного, відразу за Гощею праворуч від траси важко не помітити цікаву, в архітектурному виконанні, споруду під очеретяним дахом.  І навряд чи хто з подорожніх мине «Щедрий млин», куди господарі запрошують цілодобово. Не проїхали повз кафе і ми.  - У вересні минуло лише два роки, як ми вперше прийняли відвідувачів, - розповідає директор закладу О.Ю. Ліннік. – Але вже нині з гордістю можемо сказати, що «Щедрий млин» знаний не лише у Гощі, але й по всій трасі Київ-Чоп, і водії часто-густо у спілкуванні місцем зустрічі призначають стоянку «коло «Млина».

  

Якщо бути відвертим, то рівень сервісу, вишукане меню, культура обслуговування тут остаточно руйнують усталене уявлення про мережу закладів громадського харчування часів СРСР. Тоді інад їх назвами, і над, з дозволу сказати, дизайном ніхто довго не замислювався. Кафе «Дорожне», тай годі. Зі страв – підігріта позавчорашня котлета, салат із бурячків, напій під назвою «капа» чи «чай».

- Сьогодні аби привабити відвідувачів, - продовжує Олена Юріївна, - мало оздобити фасад будівлі (хоча і це вкрай важливо). Потрібно наповнити її ще й духом гостинності, уваги до клієнта, запропонувати щось незвичне, притаманне лише цьому місцю відпочинку подорожніх. Звичайно, як і в будь-якому бізнесі, аби щось мати, потрібно спочатку вкласти.

Розпочали з кредиту, який, насамперед, вклали в реконструкцію приміщення. Погодьтеся, що переобладнати колишній склад-магазин в стилізоване кафе непросто. Тим паче, що майстрів, здатних вміло покласти очеретяний дах, не так вже і багато. Але ми такого знайшли в Антополі і дуже вдячні йому за роботу.

Дійсно, обраний власниками закладу ретро-стиль, якнайкраще гармоніює з навколишнім ландшафтом. І цілком закономірно, що і, так би мовити, «харчове наповнення» кафе відповідє зовнішній оболонці. Як розповідає господиня, у меню переважають традиційні українські страви: вареники з усілякою начинкою, деруни, юшки, борщі з пампушками і без них, сало найрізноманітніших способів приготування тощо. А ще, до кожного відвідувача тут підхід індивідуальний: якщо поспішаєте – запропонують щось нашвидкуруч; хочете відпочити і маєте час – при вас зготують запашну юшку чи засмажать м’ясо.

- Кожний, хто завітає у наше кафе, - переконана О.Ю.Ліннік, - повинен бути впевнений, що він тут найбажаніший гість і вся увага персоналу прикута саме до нього.

Такий підхід до справи, мабуть, і зумовлює популярність «Щедрого млина». Тут охоче зупиняються і «транзитні» відвідувачі, і місцеві мешканці не цураються відпочити у кафе.

- Гріх скаржитися, - долучається до розмови головний бухгалтер Світлана Дмитрівна Гуменюк, - справи йдуть непогано. Сподіваємося, що незабаром погасимо банківський кредит. Зручне місце розташування, вишукана кухня, відповідальність персоналу вимальовують непогану перспективу «Щедрого млина». А у планах – власна пекарня, розширення сфери послуг.

Як зізналася Світлана Дмитрівна, вести бізнес в нинішніх умовах досить складно. Але непорозумінь з податківцями чи іншими контролюючими органами поки що не виникало. Не випадково у номінації «Кращий заклад торговельного обслуговування» в рейтингу популярності «Гордість району 2006» «Щедрий млин» піднявся на найвищу сходинку п’єдесталу.

Важко не погодитися з головним бухгалтером щодо труднощів ведення власної справи. Але переконаний, що якщо до діла підходити відповідально, професійно, наполегливо, то проблем повинно поменшати. А все інше, як казали колись, перемелеться. На те він і млин, нехай і щедрий…