Того дня в обідню пору на перехресті вулиць Київської—Данила Галицького—Костромської обласного центру зіткнулися два автомобілі: червоний “Мерседес” нинішнього начальника Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області та білий “Форд” жителя села Кустина Олексія Тишкуна. Поруч з Олексієм у салоні авто сиділа його дружина Ольга.

— Наші діти їхали по вул. Данила Галицького, зі сторони радіозаводу у напрямку Костромської. За кермом сидів мій син Олексій. Коли виїхали на перехрестя, в їхній автомобіль в’їхав інший — “Мерседес”. Він рухався від автовокзалу у сторону зоопарку. Від удару “Форд” розвернуло в іншу сторону та перекинуло на бік, — розповідає матір Олексія Тишкуна Галина Сергіївна. — Свідків події небагато, а частина з тих, хто давав свідчення, — підставні. Справа у тому, що за кермом “Мерседеса” був Михайло Бузинарський. Він їхав не один, поруч з ним в авто був пасажир — жінка, але з місця ДТП вона одразу зникла. Після зіткнення Бузинарський вийшов і пішов у холодок, дістав телефон і почав дзвонити.

Галина Тишкун каже, що у той час, коли відбулося зіткнення, під світлофором на перехресті стояв навчальний автомобіль, він рухався у напрямку до автовокзалу зі сторони зоопарку. Тобто назустріч “Мерседесу”, за кермом якого сидів Михайло Бузинарський.

— Чому вони зупинилися на перехресті, а Бузинарський ні? — запитує Галина Тишкун. — Правила дорожнього руху для всіх однакові.

— Водій та інструктор із цього навчального автомобіля допомогли вибратися з перекинутого “Форда” моїй доньці Олі, — долучається до розмови Тетяна Лущевська. — З місця аварії Олю відвезли в обласну лікарню, сказали, що у неї легкі тілесні пошкодження, їй навіть рентген не зробили. Повернулися додому вже ввечері. Сну не було, можна сказати, що ми її всю ніч тримали. А вранці наступного дня Оля поїхала свідчити у Рівне. Коли надвечір повернулася додому, їй було ще гірше, подумали, що вмирає. Тоді викликали “швидку”.

Пані Тетяна розповіла, що її доньку Ольгу Тишкун відвезли на госпіталізацію у Рівненську центральну міську лікарню, у відділення нейрохірургії.

При госпіталізації потерпіла скаржилася на головний біль, нудоту, головокружіння, біль у правій половині грудної клітки. Медики встановили черепно-мозкову травму, струс головного мозку, перелом ребра, забій нирки, забої-осаднення м’яких тканин голови, кінцівок. На лікуванні Ольга Тишкун пробула місяць.

— Із того часу Оля моя на таблетках живе. І на зміну погоди сильно реагує, — додає пані Тетяна.

— Обурює те, що виходить, коли людина має статус, то їй усе дозволено. Ті свідки, які свідчили, не були на місці ДТП. Де вони взялися? — продовжує Галина Тишкун. — Кримінальну справу відкрили, але не можемо ніяк дотягти до відтворення подій. Ми наполягатимемо на своєму. А ще з МТСБУ (Моторне (транспортне) страхове бюро України), де застрахував свій “Мерседес” Бузинарський, нам прийшли два листи на відшкодування збитків. Минулого року пропонували відшкодувати більше тринадцяти тисяч гривень, а у січні цього — десять тисяч 486 гривень. У листі йдеться, що виплати мають бути компенсовані у повному обсязі, бо нібито мій син відповідальний за шкоду. Днями я ходила на прийом до прокурора області Олексія Баганця, він пообіцяв, що справу розслідуватимуть, а не відтягуватимуть. Та й слідчого, який її вів, звільнили.

Начальник Територіальної державної інспекції праці в області Михайло Бузинарський, котрий керував автомобілем “Мерседес” та потрапив у ДТП влітку минулого року, каже, що в салоні авто на момент зіткнення був сам.

— Я не знаю водія, який би хоч раз не потрапив у ДТП. А матері її дитина завжди невинна та права, і в цьому я не бачу нічого поганого, — каже Михайло Бузинарський. — Мама не може повірити, що її син неправий. Але головне, що ніхто в аварії не постраждав. Мій автомобіль ремонту не підлягає. Свій “Форд” Тишкуни відремонтували. У них бус, тому він постраждав менше. Але це лише гроші, їх можна заробити. Тишкуни одразу вимагали від мене відшкодування, хотіли, щоб я відремонтував їхній “Форд”. Вони підрахували, що ремонт обійдеться приблизно у тисячу доларів. Якби їхній бус був застрахований, усе було б простіше. У такому разі збитки відшкодували б страхові компанії.

Михайло Бузинарський каже, що пропонував своїм опонентам половину суми, виплаченої йому за страховим полісом:

— Вони пішли іншим шляхом — поливають мене брудом. Так і казали, що у спокої мене не залишать. Але вже три суди визнали мене невинним у цій ДТП. Я подав скаргу до Апеляційного суду Рівненської області, її задовольнили. Суд визнав, що я не винний в аварії. Рішення Апеляційного суду є остаточним та оскарженню не підлягає. Постанову суду від 2 жовтня я забрав днями, тепер клопотатиму до прокуратури.