— Часто підприємці вирішують дати хабар тому чи іншому чиновнику, щоб прискорити отримання дозвільних документів, — зазначає директор Компоненту вдосконалення нормативно-правового регулювання Проекту сприяння торгівлі та інвестиціям USAID/TIBA Андрій АСТРАХАНЬ.
Скорочення кількості контактів між підприємцями та представниками державних органів, що видають дозволи та погодження, а, відповідно, й зменшення можливостей дати та отримати хабарі є головною метою створення так званих єдиних дозвільних центрів. Відповідно до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”(вступив у дію з 2006 року), їх планували створити в усіх містах України.
— Наразі в містах України створено понад 670 дозвільних офісів, — наголосив Андрій Астрахань. — На жаль, нині лише одиниці виконують свої реальні функції, більшість же із них працюють як консультативні та інформативні центри, а робота з видачі дозволів так і не була повністю оптимізована.
У Рівному наразі відсутній єдиний дозвільний центр для суб’єктів господарювання. Хоч його створення в 2007 році передбачалося також і Стратегічним планом економічного розвитку міста. Планувалося створити цей орган у структурі міського виконавчого комітету. У місті існує установа, що називається “Єдиний дозвільний офіс”, вона входить до структури комунального підприємства “Рівненський архітектурно-будівельний нагляд”. Інституція допомагає отримати дозволи та погодження на різноманітні будівельні роботи.
— Існуючий “Єдиний дозвільний офіс” є підрозділом комунального підприємства. Працює на засадах госпрозрахунку. Це суперечить законодавству, — підкреслила під час обговорення Стратегічного плану економічного розвитку Рівного заступник голови представництва Держкомпідприємництва у Рівненській області Тетяна МУРАНОВА.
— Робота єдиного дозвільного центру повинна бути безкоштовною для підприємців, — наголошує директор департаменту дозвільної системи Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Олександр АНДРЄЄВ. — Вони мають платити лише за дозволи, плата за які передбачена законом. Загалом же, дозвільний центр — це приміщення, в якому знаходяться представники державних установ, які видають ті чи інші дозволи. Головний у ньому — адміністратор, він є працівником місцевого органу виконавчої влади та координує роботу центру. Його праця оплачується місцевою владою, а робота працівників дозвільних установ — їхніми організаціями. З суб’єктів господарювання можуть брати плату лише за дрібні технічні послуги, такі як виготовлення ксерокопій тощо.
Голова Рівненської обласної асоціації підприємців Роман КАШИНЧАР наголосив, що після проходження певних процедур єдиний дозвільний центр повинен безкоштовно видавати певний перелік дозволів, так нині і працює Реєстраційна палата при Рівненському міськвиконкомі.
Тим часом міська влада намагається відшукати резерви для створення Єдиного дозвільного центру, не збільшуючи штатної чисельності працівників виконавчого комітету, запевнив заступник міського голови Рівного Сергій ВАСИЛЬЧУК.
n
до речіУкраїнські підприємці у 63% випадках використовують неофіційні способи вирішення проблемних питань. Найвищий рівень застосування неофіційних способів у Рівненській, Волинській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Житомирській, Миколаївській областях та АР Крим.
За даними дослідження, проведеного в 2006 році Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC).
n
цифри198 документів нині налічує загальний список дозволів, узгоджень і висновків, обов’язкових для ведення господарської діяльності
1200 державних установ наділені правом видавати різноманітні дозволи підприємцям
n
коментаріОлександр АНДРЄЄВ,
директор департаменту дозвільної системи Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва:
— З прийняттям закону про дозвільну систему у 2005 році почалася реформа цієї системи. Закон уже приніс багато позитиву. Факт наявності дозвільних центрів — це вже перемога. Ми бачимо реальне зменшення часу та коштів, які потрібно витратити на отримання того чи іншого дозволу. Хоч нині існують проблеми в організації дозвільних центрів. Це й фінансування, й організаційні питання: окремі міністерства та відомства не бажають направляти туди своїх фахівців. Вони називають різні причини, але головна причина, як на мене, небажання. Комітет нині також працює над скороченням кількості необхідних дозвільних документів.
Анна БОГДАНОВА,
директор з моніторингу та відстеження результативності, проект сприяння торгівлі та інвестиціям USAID/TIBA:
— Єдині дозвільні офіси можуть бути ефективними, однак це тимчасове вирішення труднощів у дозвільній системі, адже найбільша проблема — в законодавстві національного рівня. Про такі висновки дозволяє говорити опитування, яке ми провели нещодавно серед підприємців з усієї України. Опитали бізнесменів із 21 міста (у тому числі й рівненських, — прим. автора), аби дізнатися як змінився для них процес отримання дозволів. Ми поцікавилися скільки часу та грошей вони витратили, чи доводилося їм платити хабарі. У результаті ми дійшли висновку, що в двох третинах випадків там, де працюють дозвільні офіси, ситуація таки змінилася на краще. Є відчутне скорочення витраченого часу та грошей на отримання дозволів, поменшало випадків корупції, зменшилася кількість контактів із дозвільними органами. Варто також наголосити, що в різних містах дозвільні центри працюють по-різному, але найголовнішою проблемою у їхній діяльності залишається небажання окремих дозвільних установ брати участь в їхній роботі.
Рік ГЬОРЛІ,
керівник відділу приватного підприємництва, офіс економічного зростання, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID):
— Україна посідає 117 місце за рейтингом сприйняття корупції і корумпованості, це дуже близько до Зімбабве, яка відома своїми корупційними практиками. Корупція в багатьох випадках виявляється в приховуванні податків. Українські компанії зобов’язані сплачувати значні суми офіційних податків, а якщо додати й те, що компанії сплачують ще й хабарі, ми бачимо дуже великий тягар для економіки
Агенція з міжнародного розвитку США разом з урядом України розпочала власне протистояння корупції через впровадження програми “Виклики тисячоліття”. Йдеться про початкову допомогу, щоб знизити рівень корупції в Україні. Якщо це вдасться, Україна матиме так званий статус “компакт”, який допоможе їй отримати суттєві грантові фонди для подальшого промислового розвитку.
